Порядок
обмеження цивільної дієздатності фізичних осіб
Дієздатність являє собою встановлену
законом здатність особи — учасника правовідносин своїми безпосередніми діями
набувати і здійснювати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Характер і обсяг
дієздатності, як і правоздатності, визначається державою і закріплюється у
різноманітних правових актах. Визначальне значення серед них мають конституції.
Внаслідок цього дієздатність поряд з правоздатністю розглядається не інакше як
юридична властивість.
Подібно до правоздатності дієздатність
має історичний характер. Вона обумовлена особливостями державного устрою,
права, історичними, національними і релігійними традиціями, рівнем розвитку
економіки і громадянського суспільства.
Дієздатність перебуває у тісному взаємозв’язку
з правоздатністю. Разом з останньою вона вказує на потенційну можливість
суб’єктів бути учасниками різних правовідносин. Її наявність є неодмінною
умовою для виникнення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.
У державних і громадських органів та
організацій — суб’єктів права, як правило, немає розриву між правоздатністю і
дієздатністю. Вони виникають, здійснюються і припиняються одночасно. Щодо
громадян — правоздатність виникає з моменту народження, а повна дієздатність —
з досягненням повноліття. Згідно, наприклад, з українським законодавством,
повна дієздатність фізичних осіб настає з 18-річного віку. Однак у цивільному
праві особам дозволяється здійснювати дрібні правочини і у більш ранньому віці.
Що ж стосовно всіх інших правочинів чи реалізації спадкових прав, то до
настання повноліття особи її інтереси представляють батьки чи інші законні
представники [3; c. 38].
Параметри роботи та координати виконавця: ufi
Тип: Реферат
Кількість сторінок: 9
Рік захисту: 2010
Ціна: 30 грн.
Контактна особа: Степан
Телефон: 095 3241221
E-mail: refik@ukr.net
Замовити готову роботу у автора